Підручники онлайн
Головна arrow Судова медицина arrow Судова психіатрія (С.В.Жабокрицький, А.П.Чуприков) arrow 6.4. Органічні психічні розлади, зокрема симптоматичні
Партнери

Авторські реферати,
дипломні та курсові роботи

Предмети
Аграрне право
Адміністративне право
Банківське право
Господарське право
Екологічне право
Екологія
Етика та Естетика
Житлове право
Журналістика
Земельне право
Інформаційне право
Історія держави і права
Історія економіки
Історія України
Конкурентне право
Конституційне право
Кримінальне право
Кримінологія
Культурологія
Менеджмент
Міжнародне право
Нотаріат
Ораторське мистецтво
Педагогіка
Податкове право
Політологія
Порівняльне правознавство
Право інтелектуальної власності
Право соціального забезпечення
Психологія
Релігієзнавство
Сімейне право
Соціологія
Судова медицина
Судові та правоохоронні органи
Теорія держави і права
Трудове право
Філософія
Філософія права
Фінансове право
Цивільне право
Цивільний процес
Юридична деонтологія


6.4. Органічні психічні розлади, зокрема симптоматичні

6.4. Органічні психічні розлади, зокрема симптоматичні

   До органічних входять психічні розлади зі спільною чіткою етіологією, що полягає в церебральних захворюваннях, травмах мозку чи інших ушкодженнях, які призводять до періодичної й тимчасової церебральної дисфункції і мають тимчасовий характер перебігу. До цієї групи розладів належать органічний амнестичний синдром; делірій, що не зумовлюється вживанням психоактивних речовин; афективні розлади настрою.
   Органічний амнестичний синдром виявляється в порушенні пам'яті на нещодавні й давно минулі події, коли знижується здатність до засвоєння нового матеріалу, у результаті чого з'являються антероградна амнезія і дезорієнтація в часі. При такій патології виявляється ретроградна амнезія різної інтенсивності, діапазон якої може згодом скоротитися, якщо основне захворювання чи патологічний процес має тенденцію до зворотного перебігу та одужання. Конфабуляції можуть мати виражений характер, але не бути обов'язковою ознакою. При цьому сприйняття та інші когнітивні функції, включаючи інтелектуальні, зберігаються і створюють тло, на якому розлад пам'яті стає особливо очевидним.
   Достовірний діагноз можливий тільки в разі виявлення певних симптомів: порушення пам'яті на нещодавні події (зниження здатності до засвоєння нового матеріалу); антероградної і ретроградної амнезії, зниження здатності до відтворення подій минулого у зворотному порядку їхнього виникнення; об'єктивних даних, що свідчать про наявність інсульту чи хвороби мозку; відсутності дефекту в безпосередньому відтворенні, відсутності порушення уваги, свідомості й глобального інтелектуального порушення.
   Конфабуляції, відсутність критичного ставлення, емоційні зміни (апатія, відсутність ініціативи) є додатковими, але не обов'язковими симптомами для встановлення цього діагнозу.
   Делірій, що не зумовлюється вживанням психоактивних речовин, характеризується розладом свідомості й уваги, сприйняття, мислення, пам'яті, емоцій, а також різними психомоторними порушеннями. Він може виникнути в будь-якому віці, але найчастіше після 60 років. Деліріозний стан є минущим і хвильоподібним за інтенсивністю. Зазвичай повне видужання настає щонайбільше через чотири тижні. Однак делірій може тривати з коливаннями і протягом шести місяців, особливо якщо він виникає у хворих з хронічним захворюванням печінки, карциномою чи бактеріальним ендокардитом.
   Для достовірного діагнозу делірію повинні виявлятись легкі чи тяжкі симптоми з кожної з таких груп: змінена свідомість і увага (від оглушення до коми; знижена здатність концентрувати, підтримувати і переключати увагу); глобальний розлад пізнання (порушення сприйняття, ілюзії і галюцинації, в основному зорові; порушення абстрактного мислення і розуміння з маяченням чи без маячення; порушення пам'яті про нещодавні події з відносною збереженістю пам'яті на віддалені події; дезорієнтація в часі, а у важчих випадках — у місці й власній особистості; психомоторні розлади (гіпо- чи гіперактивність) і непередбачуваність переходу від одного стану до іншого; підвищений чи знижений потік мови; розлад ритму сну, сонливість вдень, погіршення сну в нічний час, неспокійні сни чи кошмари, які при пробудженні можуть продовжуватись як галюцинації; емоційні розлади, такі як депресія, тривога чи страхи; дратівливість, здивована розгубленість, ейфорія чи апатія.
   Депресивний епізод характеризується зниженим настроєм, втратою інтересів і задоволення, зниженням енергійності, що може призвести до підвищеної стомлюваності та зниженої активності, коли виражена втома виникає навіть під час незначного зусилля.
   До інших симптомів, які характеризують депресивний стан, входять знижена здатність до зосередження й уваги; зниження самооцінки і поява почуття невпевненості в собі; ідеї винності й приниження; похмуре і песимістичне бачення майбутнього; ідеї чи дії із само-ушкодження чи суїциду; порушений сон; знижений апетит. Знижений настрій мало коливається протягом дня і часто з відсутністю реакції на навколишні обставини, але може бути й характерне добове коливання. В окремих випадках тривога, розпач і рухова ажитація можуть бути виразнішими, ніж депресія, а зміни настрою замасковані додатковими симптомами: дратівливістю, надмірним вживанням алкоголю, істеричною поведінкою, загостренням попередніх фобічних чи нав'язливих симптомів, іпохондричними ідеями. Депресивні стани зазвичай тривають щонайменше два тижні, але діагноз може бути поставлений і за коротші періоди, якщо симптоми незвичайно важкі й настають швидко.

 
< Попередня   Наступна >