Об’єкт оподаткування

   Закон “Про податок з доходів фізичних осіб” передбачає розмежування об’єктів оподаткування залежно від резидентського статусу платника податку.
   Об’єктом оподаткування резидента є:
   - загальний місячний оподатковуваний дохід;
   - чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року;
   - доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті;
   - іноземні доходи.
   Об’єктом оподаткування нерезидента є:
   - загальний місячний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України;
   - загальний річний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України;
   - доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.
   Загальний річний оподатковуваний доход складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.
   Перелік окремих видів доходів, які включаються та не включаються до складу загального місячного доходу, встановлені відповідно пунктами 4.2 та 4.3 ст. 4 Закону “Про податок з доходів фізичних осіб”.Новацією Закону “Про податок з доходів фізичних осіб” стосовно визначення об’єкта оподаткування резидентів є поняття податкового кредиту. Відповідно до п. 1.16 ст. 1 Закону “Про податок з доходів фізичних осіб” податковим кредитом є сума (вартість) витрат, понесених платником податку—резидентом у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів — фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року, у випадках, визначених цим Законом. Таким чином, право на податковий кредит має виключно платник податку—резидент, що має індивідуальний ідентифікаційний номер.
   Порядок застосування платником податку податкового кредиту за наслідками звітного податкового року визначений у ст. 5 Закону.
   Підстави для нарахування податкового кредиту із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку в річній податковій декларації. До складу податкового кредиту включаються фактично понесені витрати, підтверджені платником податку документально, а саме: фіскальним або товарним чеком, касовим ордером, товарною накладною, іншими розрахунковими документами або договором, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат. Вказані документи не надсилаються податковому органу, але підлягають зберіганню платником податку протягом року, достатнього для проведення податковим органом податкової перевірки стосовно нарахування такого податкового кредиту.
   Перелік витрат, дозволених до включення до складу податкового кредиту, визначено у п. 5.3 ст. 5 Закону “Про податок з доходів фізичних осіб”.
   Загальна сума нарахованого податкового кредиту не може перевищувати суми загального оподатковуваного доходу платника податку, одержаного протягом звітного року як заробітна плата.
   Право на застосування податкового кредиту має обмеження. Якщо платник податку не скористався правом на нарахування податкового кредиту за наслідками звітного податкового року, то таке право на наступні податкові роки не переноситься.
   Особливості нарахування та сплати окремих видів доходів передбачені відповідними пунктами статті 9 Закону “Про податок з доходів фізичних осіб”, зокрема: п. 9.1 — оподаткування доходу від надання нерухомості в оренду (суборенду), житловий найм (піднайм); п. 9.2 — оподаткування процентів; п. 9.3 — оподаткування дивідендів; п. 9.4 — оподаткування роялті; п. 9.5 — оподаткування виграшів та призів; п. 9.6 — оподаткування інвестиційного прибутку; п. 9.7 — оподаткування благодійної допомоги; п. 9.8 — оподаткування доходів, отриманих за договорами довгострокового страхування життя та недержавного пенсійного страхування; п. 9.9 — оподаткування іноземних доходів; п. 9.10 — оподаткування сум надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлений строк; п. 9.11 — оподаткування доходів, одержаних нерезидентами; п. 9.12 — оподаткування доходів, отриманих фізичною особою— суб’єктом підприємницької діяльності або фізичною особою, яка сплачує ринковий збір.
   Закон “Про податок з доходів фізичних осіб” визначає особливості оподаткування окремих видів операцій або доходу: стаття 10 — операцій, пов’язаних з іпотечним житловим кредитуванням; стаття 11 — операцій з продажу об’єктів нерухомого майна; стаття 12 — операцій з продажу або обміну об’єкта рухомого майна; стаття 13 — доходу, отриманого платником податку внаслідок прийняття ним у спадщину коштів, майна, майнових чи немайнових прав; стаття 14 — доходу, отриманого платником податку як подарунок (або внаслідок укладення договору дарування); стаття 15 — операцій із заміщення втраченої власності.