16.3. Поняття і стадії правотворчого процесу

   В юридичній науці переважає думка, згідно з якою правотворчий процес — це порядок здійснення юридично значущих дій, що процесуально оформлені, юридично опосередковані і носять офіційний характер, з підготовки, прийняття й опублікування нормативного акта.
   Це організаційно оформлена діяльність держави по зведенню в закон державної волі шляхом виявлення потреб у нормативно-правовому регулюванні суспільних відносин і створення відповідно до потреб нових правових норм, заміни і скасування чинних.
   Будь-який процес, у тому числі правотворчий, проходить у певних формах і може бути розбитий на стадії (етапи). Говорячи про окрему стадію правотворчого процесу, визначимо її як самостійний етап процедурних дій з формування державної волі, організаційно відокремлений комплекс тісно пов’язаних між собою дій, що спрямовані на створення нормативно-правового акта.
   Сукупність цих дій утворює те, що називають правотворчим процесом. Це технологія створення нормативних актів і доведення їх розпоряджень до адресатів. Сам правотворчий процес у силу його суспільно-політичного значення регулюється конституційними й іншими юридичними нормами.
   У літературі зустрічається така послідовність стадій правотворчого процесу:
   а) вивчення, аналіз суспільних явищ і процесів, виявлення потреби правової регламентації;
   б) визначення виду органів, суб’єктів, правомочних приймати правові рішення, і виду правового акта;
   в) ухвалення рішення про підготовку правового акта;
   г) розробка концепції, ідеї, аналізу майбутнього акта;
   ґ) підготовка проекту правового акта — розроблювачем, робочою групою, органом;
   д) попередній розгляд проекту нормативно-правового акта;
   е) розгляд проекту акта відповідним органом з дотриманням необхідних процедур;
   ж) прийняття правового акта, його оформлення, підписання, опублікування, набуття юридичної чинності.