§ 2. Захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту

   Відповідно до українського законодавства демпінг — це ввезення на митну територію України товару за цінами, нижчими від порівнянної ціни на подібний товар у країні експорту, що заподіює шкоду національному товаровиробникові подібного товару.
   Способом виявлення демпінгу є порівняння фактичних цін ввезених товарів на територію країни із внутрішніми цінами країни-експортера та встановлення факту продажу товарів за зниженими цінами.
   Отже, демпінг можна визначити як продаж на території України імпортних товарів за ціною, нижчою ніж у країні, що виробила цей товар. Продаж в Україні товарів за демпінговими цінами може спричиняти шкоду як її економіці, так і національним товаровиробникам. Щоб запобігти цьому держава проводить спеціальні антидемпінгові розслідування щодо вявлення факту демпінгу та його впливу на національного товаровиробника, а також для встановлення величини демпінгової маржі. Встановлення такого факту дає підстави для застосування антидемпінгових заходів до імпортерів.
   За результатами спеціального розслідування вживають антидемпінгових заходів. Ці заходи мають вигляд антидемпінгового мита, яке справляється у разі ввезення на митну територію України товару, який є об’єктом застосування антидемпінгових заходів. Для вжиття цих заходів необхідно визначити демпінгову маржу. Демпінгова маржа — це сума, на яку ціна товару на внутрішньому ринку в країні експорту перевищує експортну ціну. Щоб встановлити демпінгову маржу, необхідно визначити нормальну вартість імпортованого товару, яка, в свою чергу, визначається на основі цін, встановлених під час здійснення торговельних операцій між незалежними покупцями у країні експорту, та експортної ціни. Експортною ціною є ціна, за якою фактично оплачується або підлягає оплаті товар, який продається в країну імпорту з країни експорту. Різниця між вартістю товару на внутрішньому ринку країни експортера та експортною ціною і є демпінговою маржею. Демпінгова маржа має велике значення при застосуванні антидемпінгових заходів, бо відповідно до неї встановлюється розмір антидемпінгового мита. Таким митом обкладається імпортний товар, що ввозиться в Україну, і є об’єктом антидемпінгового розслідування. Якщо не можна визначити конкретного постачальника імпортованого товару в Україну, що є об’єктом антидемпінгового розслідування, мито встановлюється для країни звідки імпортується цей товар. Розмір антидемпінгового мита має не перевищувати демпінгової маржі, та бути меншим, якщо його розмір є достатнім для покриття шкоди, що завдається національному товаровиробникові. Антидемпінгове мито поділяється на попереднє та остаточне антидемпінгове мито.
   Попереднє мито запроваджується під час порушення антидемпінгової Процедури та антидемпінгового розслідування. Його застосовують протягом чотирьох місяців. Цей строк може бути подовжений на два місяці, але загальний строк його застосування не повинен перевищувати шести місяців. Строк застосування попередніх антидемпінгових заходів подовжується до шести місяців, якщо експортери, що проводять значну кількість торговельних операцій, які є об’єктом розгляду, звертаються до компетентних органів із заявою про подовження строку застосування попереднього антидемпінгового мита або не заперечують проти подовження строку застосування такого мита.
   Остаточне антидемпінгове мито встановлюється за результатами антидемпінгового розслідування і є причиною його припинення. Його встановлюють на строк та у розмірі, необхідному для усунення демпінгу та заподіяної ним шкоди. Рішення про встановлення такого мита втрачає чинність через 5 років від дати його прийняття.
   Якщо втрата чинності рішенням про встановлення антидемпінгового мита спричинить подовження дії або поновлення демпінгу та заподіяння шкоди, дію такого рішення може бути подовжено.