|
Розподіл та надання жилих приміщень Жилі приміщення в будинках житлового фонду місцевих рад надаються громадянам виконавчим органом місцевої ради за участю громадської комісії з житлових питань, в будинках відомчого житлового фонду — за спільним рішенням власника (уповноваженого ним органу) і профспілкового комітету підприємства, установи чи організації, затвердженим виконавчим органом відповідної ради, а в будинках громадського житлового фонду — за спільним рішенням органу відповідної організації та її профспілкового комітету з наступним повідомленням виконавчому органу відповідної ради про надання жилих приміщень для заселення.
Затверджені власником (уповноваженим ним органом) підприємства, установи, організації і профспілковим комітетом списки осіб, яким надаються жилі приміщення, не пізніше як за місяць до здачі будинку в експлуатацію надсилаються виконавчому органу місцевої ради, на території якої розміщується ця організація.
У випадках, коли жилі приміщення надаються у будинку, зведеному підприємством, установою чи організацією в іншому населеному пункті, вказані списки надсилаються до виконавчого органу відповідної ради за місцезнаходженням будинку.
Згідно з п. 5 ст. 12, статтями 31 і 43 Житлового Кодексу жилі приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду надаються громадянам у встановленому законодавством порядку, в тому числі з додержанням черговості. Сама по собі участь громадян за договором з підприємством (установою, організацією) у будівництві жилого будинку, внесення коштів на його закінчення не може бути підставою для позачергового надання жилого приміщення, якщо законодавством не передбачено першочергове або позачергове надання жилого приміщення даній категорії громадян.
Рішення власника (уповноваженого ним органу) чи уповноваженого органу громадської організації і профспілкового комітету про виділення жилого приміщення для особи, яка перебуває на квартирному обліку у виконавчому органі відповідної ради за місцем проживання, за рахунок жилої площі підприємства, установи чи організації, де вона працює, подається до виконавчого органу місцевої ради.
Жилі приміщення, що звільняються, заселяються в загальному порядку, встановленому законодавством України. Жилі приміщення, що звільняються в будинках, переданих державними підприємствами, установами чи організаціями виконавчим органам місцевих рад, а також жилі приміщення, що звільняються у будинках, споруджених із залученням у порядку пайової участі коштів підприємств, установ або організацій, заселяються в першу чергу потребуючими поліпшення житлових умов працівниками цих підприємств, установ або організацій.
Жилі приміщення надаються громадянам, які потребують поліпшення житлових умов і постійно проживають у даному населеному пункті, як правило, у вигляді окремої квартири на сім’ю.
Громадяни самостійно здійснюють право на одержання жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду з настанням повноліття, а такі, що одружилися або влаштувалися на роботу в передбачених законом випадках до досягнення 18-річного віку, — відповідно з часу одруження або влаштування на роботу. Інші неповнолітні (віком від 15 до 18 років) здійснюють право на одержання жилого приміщення за згодою батьків або піклувальників.
Члени житлово-будівельних кооперативів і громадяни, які мають жилий будинок, його частину або квартиру у приватній власності, а також інші громадяни, що проживають у цих будинках (частинах будинків), квартирах, які потребують поліпшення житлових умов, забезпечуються жилими приміщеннями на загальних підставах.
Жиле приміщення надається громадянинові на всіх членів сім'ї, які перебувають разом з ним на квартирному обліку, а також на дітей, що народилися після взяття його на облік, і на дружину (чоловіка), яка (який) пізніше вселилася (вся) на жилу площу, зайняту подружжям, яке перебуває на обліку.
Якщо вселення дружини (чоловіка) на жилу площу подружжя, що перебуває на квартирному обліку, неможливе, жиле приміщення надається на подружжя, крім випадків, коли дружина (чоловік), яка (який) окремо проживає в даному населеному пункті чи в приміській зоні, не потребує поліпшення житлових умов.
Працівникам, які переїхали у зв’язку з переведенням їх на роботу в іншу місцевість, і членам їхніх сімей жиле приміщення надається на умовах, передбачених трудовим договором.
Особам, які мають учений ступінь або вчене звання, провідним творчим працівникам, обраним за конкурсом на заміщення вакантних посад у вищому навчальному закладі, науково-дослідній установі, театрі, концертній організації, коли це пов’язане з переїздом в іншу місцевість, і членам їхніх сімей жиле приміщення надається на умовах, передбачених при оголошенні конкурсу.
Пільгові умови надання жилого приміщення можуть передбачатися і трудовим договором (при оголошенні конкурсу) на підставі спільного рішення адміністрації підприємства, установи, організації та профспілкового комітету й рішення виконавчого органу місцевої ради.
Перевагою у строках одержання жилих приміщень за місцем роботи в межах черговості календарного року взяття на квартирний облік користуються ті, що перебувають у загальній черзі, працівники, які не менш як 15 років сумлінно пропрацювали на одному підприємстві, в установі, організації, передовики виробництва.
Виконавчі органи обласних і міських рад, які є замовниками житлового будівництва, щороку складають і затверджують плани розподілу жилої площі, яка підлягає введенню в експлуатацію в поточному році.
Виконавчі органи місцевих рад, підприємства, установи, організації щороку визначають кількість новозбудованої і вивільнюваної жилої площі для надання жилих приміщень громадянам поза чергою, у першу чергу і в порядку загальної черги. На підприємствах, в організаціях кількість жилої площі, що виділяється для цих цілей, за рішенням трудових колективів може передбачатися у колективних договорах.
Жилі приміщення надаються тільки громадянам, які перебувають на квартирному обліку, крім окремих випадків, передбачених законодавством України.
Жилі приміщення громадянам надаються за місцем перебування їх на квартирному обліку. У деяких випадках надання жилих приміщень можливо підприємствами, установами, організаціями, які не ведуть квартирний облік і працівники яких перебувають на обліку за місцем проживання.
Громадянам, які перебувають на квартирному обліку, жилі приміщення надаються в порядку загальної черги (визначається за часом взяття на облік), крім осіб, що мають право першочергового або позачергового одержання жилих приміщень, визначених законодавством.
Громадянам, які працюють на підприємствах, в установах або організаціях, що не ведуть квартирний облік, і перебувають на обліку у виконавчому органі місцевої ради, у тих випадках, коли вони забезпечуються жилими приміщеннями вказаними організаціями, жилі приміщення надаються згідно з контрольним списком, який ведеться за місцем їх роботи, у порядку черговості, яка визначається за часом влаштування на роботу на дане підприємство, в установу, організацію.
Зокрема власнику (уповноваженому ним органу) та профспілковому комітету підприємства, установи, організації за згодою ради трудового колективу дозволяється позачергово виділяти житло окремим висококваліфікованим спеціалістам та іншим працівникам з урахуванням їх трудового внеску.
Підприємства, установи, організації, що здійснюють будівництво жилих будинків в інших населених пунктах, надають жилі приміщення своїм працівникам незалежно від місця їх проживання.
Громадянам, які перебувають на квартирному обліку за місцем роботи та місцем проживання, жилі приміщення надаються там, де раніше настала черговість на їх одержання. Органи, що надали жилі приміщення, повідомляють про це за іншим місцем перебування громадян на обліку.
Заселення жилих приміщень у будинках, що споруджені із залученням коштів підприємств, установ і організацій
У планах розподілу житла передбачається обов’язкове виділення жилої площі підприємствам, установам і організаціям, які передали виконавчому органу місцевої ради кошти у порядку пайової участі в житловому будівництві, та виконавчим органам місцевих рад, які ведуть квартирний облік.
Жила площа в будинках, споруджених із залученням у порядку пайової участі коштів підприємств, установ та організацій, розподіляється для заселення між учасниками будівництва пропорційно до переданих ними коштів.
Виконавчі органи місцевих рад не пізніше квітня поточного року письмово повідомляють відповідні організації про розмір виділеної жилої площі.
Державні організації, які здійснюють житлове будівництво або беруть пайову участь у житловому будівництві, разом з відповідними галузевими комітетами професійних спілок складають плани розподілу жилої площі, яка підлягає введенню в експлуатацію, між підвідомчими підприємствами, установами й організаціями, що ведуть квартирний облік (або контрольні списки своїх працівників, які перебувають на обліку у виконавчому органі ради за місцем проживання).
При виникненні спорів щодо розподілу жилої площі в новозведених будинках слід керуватися листом Вищого Арбітражного суду України “Про деякі питання практики вирішення господарських спорів” від 6 червня 1994 р. за № 01-8/368 та статтею 27 Житлового Кодексу, де зазначено: якщо для будівництва жилого будинку пайовик перерахував основному замовникові кошти, складено договір, в якому визначені умови щодо кількості квартир (з однієї, двох, трьох і більше кімнат), що належить передати пайовику після прийняття будинку в експлуатацію, а замовник не виконує свого зобов’язання, є підстави для звернення до суду із позовом і вимогою передачі площі у натурі.
Коли ж у договорі відсутні застереження щодо кількості конкретних квартир, які належить передати пайовику, і спір вирішується до видачі ордерів громадянам та до заселення прийнятого в експлуатацію будинку, суд може прийняти рішення про передачу замовником пайовику певної кількості квартир.
Якщо при вирішенні спору буде виявлено, що у процесі будівництва жилого будинку сталося його подорожчання і пайовик на обгрунтовану вимогу замовника не перерахував додаткові кошти, рішення про зобов'язання замовника передати пайовику квартири треба приймати у межах раніше перерахованих коштів. При цьому кількість квартир, що має належати пайовику, визначається виходячи з вартості жилої площі на момент їх виділення.
Якщо під час вирішення спору буде встановлено, що жилий будинок заселений на підставі належно виданих ордерів, суд, за заявою позивача (пайовика), має право змінити підставу або предмет позову, наприклад, замість передачі жилої площі в натурі вирішити питання про стягнення із замовника вартості належних до передачі квартир, або стягнути із замовника кошти, внесені пайовиком на будівництво будинку. В останньому випадку пайовик має право вимагати відшкодування збитків, завданих невиконанням зобов’язання, зокрема пов’язаних з придбанням відповідної кількості квартир.
Особливості порядку надання жилих приміщень у будинках, що належать до колективного житлового фонду
Відповідно до статті 134 Житлового кодексу Української РСР особливості порядку надання жилих приміщень у будинках, що належать до колективного житлового фонду регулюються Правилами обліку громадян, які бажають вступити до житлово-будівельного кооперативу, затвердженими постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 5 червня 1985 р. за № 228.
Кооперативний облік здійснюється, як правило, за місцем проживання громадян у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради.
Облік громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, при яких організуються житлово-будівельні кооперативи, здійснюється за місцем роботи, а за їх бажанням — ще й у виконавчому органі відповідної ради за місцем проживання.
Кожна сім’я може перебувати на кооперативному обліку за місцем роботи одного з членів сім’ї (за їх вибором) і у виконавчому органі відповідної ради за місцем проживання. Сім’я може одночасно перебувати на кооперативному і квартирному обліку.
Жилі приміщення в будинках громадського житлового фонду надаються громадянам за спільним рішенням уповноваженого органу відповідної організації та її профспілкового комітету з наступним повідомленням виконавчого органу відповідної ради. У випадках, коли згідно із законодавством жиле приміщення надається за спільним рішенням. адміністрації підприємства, установи, організації та профкому або за спільним рішенням громадської організації та її профіт спілкового органу з наступним повідомленням виконкому місцевої ради або місцевої державної адміністрації (статті 52, 53 Житлового Кодексу), право на жиле приміщення виникає з часу його надання, тому в разі відмови у видачі ордера може бути заявлено позов про його видачу.
Проектом нового Житлового кодексу передбачений новий порядок надання в користування житла у фонді колективної власності.
У проекті зазначено, що Житловий фонд колективної власності формується шляхом будівництва чи придбання житла за кошти трудових колективів підприємств, установ і організацій.
Суб’єкти права колективної власності на житло приймають рішення про порядок його використання та відчуження згідно з чинним законодавством. Суб’єкти права колективної власності на житло, виходячи з власних можливостей, самі мають право визнавати осіб такими, що потребують поліпшення житлових умов, на інших підставах приймати рішення про позачергове надання житла окремим працівникам з урахуванням їх трудового внеску, а також визначати вищу від встановленої норму надання житлової площі. Житло у фонді колективної власності може надаватися тільки в оренду. Наймач чи орендар, у свою чергу, має право тільки на викуп займаного житла у житловому фонді колективної власності. При цьому громадянам України, які наймають, орендують житло у житловому фонді колективної власності, гарантується право на викуп займаного ними житла. Але умови викупу житла і порядок сплати його вартості встановлює власник житла.
Перенесення черговості громадян, які перебувають на квартирному обліку для поліпшення житлових умов
Громадянинові, який перебуває на квартирному обліку за місцем роботи, черговість на одержання жилого приміщення може бути перенесена на рік, якщо протягом попереднього року за систематичне порушення трудової дисципліни, пияцтво, хуліганство чи розкрадання майна до нього застосовувалися заходи дисциплінарного впливу, заходи адміністративного стягнення чи кримінального покарання.
Перенесення черговості на одержання жилого приміщення на рік може бути застосоване також до громадянина, який безпідставно відмовився від наданого жилого приміщення, що відповідає встановленим вимогам і розміру. Чергу може бути перенесено і в деяких інших випадках. Рішення про перенесення черговості приймається органами, які винесли рішення про взяття громадянина на квартирний облік.
Про перенесення черговості громадяни повідомляються письмово у 15-денний строк із зазначенням підстав прийнятого рішення.
Першочергове надання жилих приміщень
Серед громадян, які перебувають на квартирному обліку, у першу чергу житло надається:
1) інвалідам Великої Вітчизняної війни і сім’ям воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняним до них у встановленому порядку особам;
2) Героям Радянського Союзу, Героям Соціалістичної Праці, а також особам, нагородженим орденами Слави, Трудової Слави, “За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР” усіх трьох ступенів;
3) особам, які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань; особам, зараженим вірусом імунодефіциту людини внаслідок виконання медичних маніпуляцій; медичним працівникам, зараженим вірусом імунодефіциту людини внаслідок виконання службових обов’язків;
4) учасникам бойових дій і учасникам війни. Учасники бойових дій, які дістали поранення, контузію чи каліцтво під час участі в бойових діях або виконання обов’язків військової служби, забезпечуються житлом протягом двох років від дня взяття на квартирний облік;
5) інвалідам праці І і II груп та інвалідам І і II груп з числа військовослужбовців;
6) особам, які стали інвалідами І і II груп у зв’язку з виконанням державних або громадських обов’язків, виконанням обов’язку громадянина України, пов’язаного з рятуванням життя людини, та охороною власності й правопорядку;
7) сім’ям осіб, які загинули при виконанні державних або громадських обов’язків, виконанні обов’язку громадянина України, пов’язаною з рятуванням життя людини та охороною власності й правопорядку;
8) сім’ям осіб, які загинули на виробництві внаслідок нещасного випадку;
9) робітникам і службовцям, які тривалий час сумлінно пропрацювали у сфері виробництва. Тривалість часу сумлінної роботи на даному підприємстві, в організації, що дає право на одержання жилих приміщень у першу чергу, встановлюється (залежно від місця перебування на квартирному обліку) трудовим колективом підприємства, організації або спільним рішенням виконавчого органу місцевої ради і ради профспілок, але не може бути меншим від 20 років;
10) матерям, яким присвоєно звання “Мати-героїня”;
11) багатодітним сім’ям (які мають у своєму складі трьох і більше дітей) і одиноким матерям. Указані сім’ї не втрачають права першочергового одержання жилих приміщень і тоді, коли після взяття сім’ї на квартирний облік діти досягнуть повноліття;
12) сім’ям при народженні близнят;
13) учителям та іншим педагогічним працівникам загальноосвітніх шкіл і професійно-технічних навчальних закладів;
14) особам, які проживають у ветхих будинках, що не підлягають капітальному ремонту;
15) іншим громадянам у випадках, передбачених законодавством України.
Офіцерам і тим, хто перебував на військовій службі не менше 20 календарних років, військовослужбовцям надстрокової служби, прапорщикам і мічманам Збройних Сил України та прирівняним до них особам, звільненим з військової служби за станом здоров’я, віком або скороченням штатів, жилі приміщення надаються виконавчими органами місцевих рад у першу чергу, але не пізніше, ніж у тримісячний строк від дня прибуття на місце проживання, обраного з урахуванням існуючого порядку прописки.
Надання громадянам жилої площі незалежно від перебування на обліку для поліпшення житлових умов
Поза чергою жилі приміщення надаються:
1) громадянам, житло яких внаслідок стихійного лиха стало непридатним для проживання;
2) особам, направленим у порядку розподілу на роботу в іншу місцевість;
3) особам, які повернулися з державного дитячого закладу, від родичів, опікуна чи піклувальника, за неможливості повернення займаного раніше жилого приміщення;
4) дітям-інвалідам, що не мають батьків або батьки яких позбавлені батьківських прав і проживають у державних або в інших соціальних установах, після досягнення повноліття, якщо за висновком медикосоціальної експертизи вони можуть здійснювати самообслуговування і вести самостійний спосіб життя;
5) громадянам, незаконно засудженим і згодом реабілітованим, за неможливості повернення займаного раніше жилого приміщення; особам, які належать до інвалідів війни. Зазначені особи забезпечуються жилою площею протягом двох років від дня взяття на квартирний облік, а інваліди І групи з числа учасників бойових дій на території інших країн — протягом року; особам, на яких поширюється чинність Закону “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”;
6) особам, обраним на виборну посаду, коли це зв’язано з переїздом в іншу місцевість; членам сім’ї народного депутата України в разі його смерті в період виконання депутатських обов’язків у Верховній Раді України на постійній основі.
Жила площа, збудована за рахунок капітальних вкладень, спеціально виділених у зв’язку з введенням у дію нових виробничих потужностей і об’єктів, з дозволу виконавчого органу обласної, Київської і Севастопольської міських рад та ради профспілок може надаватися поза чергою кваліфікованим робітникам, інженерно-технічним працівникам та іншим спеціалістам даного підприємства, організації, а також працівникам, запрошеним з інших населених пунктів.
Громадяни, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень, включаються в окремий список. Рішення про включення в цей список приймається відповідно виконавчим органом місцевої ради або власником (уповноваженим ним органом) підприємства, установи, організації чи органом кооперативної або іншої громадської організації і профспілковим комітетом. Рішення власника чи уповноваженого ним органу (органу громадської організації) затверджується виконавчим органом місцевої ради. Про прийняте рішення повідомляється заінтересованим особам.
Список громадян, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень, вивішується для загального відома.
Згідно зі ст. 46 Житлового Кодексу особам, направленим у порядку розподілу на роботу в іншу місцевість, жиле приміщення за місцем роботи надається поза чергою. Чинним законодавством не передбачено, що ненадання їм жилого приміщення в межах строку, поки вони вважалися молодими фахівцями, позбавляє їх пільг, якщо вони продовжують працювати за місцем розподілу.
Пунктом 32 Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням (затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 р. № 993), зокрема, визначено, що випускники, яких не було забезпечено житлом згідно з угодою і які продовжують працювати за призначенням, мають право на позачергове одержання житла незалежно від терміну роботи.
Вимоги, що ставляться до жилих приміщень. Врахування інтересів громадян при наданні жилих приміщень
Відповідно до житлового законодавства житлом визнається приміщення, призначене для постійного чи тимчасового проживання людей (приватний будинок, квартира, кімната в готелі, дача, садовий будинок тощо). До складових частин жилого приміщення, можуть входити приміщення, які використовуються для відпочинку, зберігання майна або задоволення інших потреб людини. Балкони, веранди, комори тощо входять у житловий фонд, але до житла, як правило, не відносяться. У проекті нового Житлового кодексу під житлом розуміється одноквартирний будинок, квартира або їх частина, кімната у гуртожитку, призначені для проживання самітної особи чи сім’ї.
За змістом житлового права не визнаються житлом приміщення, не призначені і не пристосовані для постійного чи тимчасового проживання (відокремлені від жилих будівель — погреби, гаражі, інші будівлі господарського призначення).
У законодавчому порядку поняття “будівля нежилого призначення” не визначено, хоча поняття “будівля жилого призначення” також потребує свого уточнення.
Тому розглянемо питання, що є квартирою. Квартирою визнається частина жилого будинку, яка призначена для проживання однієї або кількох сімей і має обладнані житла і підсобні приміщення, окремий вихід на сходову клітку, галерею, в коридор або на вулицю. У Житловому кодексі передбачено і надано право кожному наймачу приватизувати не тільки квартиру чи будинок, а й підсобні приміщення. Такими приміщеннями можуть бути також ізольована кімната чи кілька кімнат у комунальній квартирі.
Жиле приміщення, що надається громадянам для проживання, має бути благоустроєним до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам. Жилі приміщення повинні відповідати всім умовам, за яких людина може проживати без шкоди для її здоров'я. Благоустроєність визначається наявністю в жилому приміщенні комунальних послуг (водопроводу, каналізації, центрального опалення, газозабезпечення тощо), її рівень в різних населених пунктах неоднаковий.
Відповідність жилого приміщення рівню благоустроєності населеного пункту визначається з наявності комунальних послуг у будинках державного та громадського житлового фонду.
Жиле приміщення, що надається, повинно відповідати санітарним і технічним вимогам. Зокрема, забороняється розташовувати жилі приміщення в підвальних і цокольних поверхах, висота приміщень від підлоги до стелі має бути не меншою 2,5 м. Жилі кімнати повинні мати безпосередньо натуральне освітлення. Слід зазначити, що приміщення може відповідати санітарним і технічним вимогам, але бути неблагоустроєним, і навпаки. Для цього у будинках, які потребують капітального ремонту, забезпечується підвищення рівня благоустроєності будинків старої забудови.
Надання громадянам жилих приміщень, що не відповідають встановленим вимогам, допускається лише у випадках тимчасового поліпшення житлових умов. Це допускається тільки в окремих випадках на прохання громадян, що перебувають на квартирному обліку (в першу чергу тих, в яких підійшла черга на одержання жилих приміщень), та громадян, що користуються правом позачергового одержання жилих приміщень.
У порядку тимчасового поліпшення житлових умов їм може бути надане жиле приміщення, яке не відповідає визначеним вимогам.
При наданні жилих приміщень не допускається заселення однієї кімнати особами різної статі, старшими за 9 років, крім подружжя, а також особами, які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв’язку з чим вони не можуть проживати в одній кімнаті з членами своєї сім’ї, або за розміром менше від рівня середньої забезпеченості громадян жилою площею в одному населеному пункті зі збереженням відповідного права перебування на обліку й у списках першочерговиків чи у списках позачерговиків.
Особам похилого віку, а за висновком лікувально-профілактичного закладу також відповідним категоріям інвалідів і хворих, на їх прохання жилі приміщення надаються на нижніх поверхах або в будинках з ліфтами.
Жиле приміщення, що надається громадянинові, який перебуває на квартирному обліку або в списку позачерговиків, необов’язково має бути у новому будинку. Може бути надано жиле приміщення, що звільнилося, якщо воно відповідає встановленим вимогам.
Категорично забороняється заселення помешкань, що звільнилися у ветхих будинках, які не підлягають ремонту, у бараках та інших непристосованих для житла будівлях, у жилих будинках, мешканці яких відселені у зв’язку з тим, що будинки підлягають знесенню, капітальному ремонту тощо.
Надання жилих приміщень у комунальній квартирі, де проживають два або більше наймачів
Житловий кодекс надає право наймачу на приєднання звільненої іншим наймачем жилої площі (ст. 54 Житлового Кодексу). Оскільки залежно від суміжності кімнат (ізольованих і неізольованих жилих приміщень) розрізняють різні правові наслідки, розглянемо уважніше це питання.
Неізольованим жилим приміщенням є кімната, яка зв’язана з іншою загальним входом, через яку проходять, а також та кімната, до якої треба проходити через інше жиле приміщення. Під неізольованим приміщенням розуміють як одну, так і кілька кімнат.
Ізольоване приміщення — це кімната, що має окремий вихід у коридор загального користування або із квартири. При цьому неізольоване приміщення надається наймачу суміжного приміщення незалежно від розміру жилої площі для поліпшення житлових умов, розміру його жилого приміщення, навіть якщо це приведе до надлишків жилої площі, а також тоді, коли є можливість переобладнати площу, що звільнилася, на ізольоване жиле приміщення.
У разі відсутності умов для приєднання звільненої жилої площі, передбачених ст. 54 Житловим Кодексом України, звільнена площа заселяється відповідно до порядку надання жилих приміщень і може бути зайнята новими мешканцями залежно від площі.
Надання окремої квартири має стати загальним правилом. Рідким виключенням з нього може бути неможливість у даний момент надати сім’ї окрему квартиру. Але і в цьому разі не дозволяється заселення двома і більше сім’ями або двома і більше одинокими особами квартири, побудованої для однієї сім’ї, а також надання жилого приміщення в комунальній квартирі хворим, які, згідно з медичними висновками, не можуть мешкати в такій квартирі.
Ізольоване жиле приміщення, що звільнилося у комунальній квартирі, на прохання наймача, що проживає у цій квартирі і потребує поліпшення житлових умов, незалежно від його перебування на квартирному обліку, надається йому, а у разі відсутності такого наймача — іншому наймачеві, який проживає в тій же квартирі.
Відповідно до ст. 54 Житлового Кодексу право вимагати надання ізольованого жилого приміщення, що звільнилось у квартирі, де проживають два наймачі і більше, мають ці наймачі. Члени їх сім’ї самостійно таким правом не користуються. При цьому загальний розмір жилої площі не повинен перевищувати 13,65 м2 на одну людину, крім випадків, коли наймач або член його сім’ї має право на додаткову жилу площу.
Якщо йдеться про приєднання ізольованого жилого приміщення, то у випадках, якщо фактична жила площа, що займається, і звільнена жила площа, на яку претендують, разом перебільшують встановлені норми жилої площі, тоді надання наймачеві звільненої ізольованої кімнати можливе лише з додержанням вимог норми жилої площі.
Якщо розмір ізольованої кімнати, що звільнилася, є меншим рівня середньої забезпеченості жилою площею громадян у даному населеному пункті, зазначена кімната в усіх випадках передається наймачеві на його прохання. Якщо ізольоване приміщення, що звільнилося, не може бути передано наймачеві, який проживає у цій квартирі, його надають іншим особам у загальному порядку. При цьому кімната використовується на таких самих умовах, що і всі інші кімнати комунальної квартири. Укладається окремий договір найму з наймачем, якому і відкривається особовий рахунок.
Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України “Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України” (п. 8) від 12 квітня 1985 р. за № 2 при розгляді спорів про надання на підставі ст. 54 ЖК звільненого жилого приміщення, суди повинні враховувати, що правила зазначеної статті застосовуються і тоді, коли за підприємством, установою, організацією в силу чинного законодавства закріплено право повторного заселення звільненого жилого приміщення.
Виходячи зі змісту ст. 54 Житлового Кодексу суд може задовольнити позовні вимоги наймача про надання кількох звільнених у квартирі жилих приміщень за умови, що загальний розмір жилої площі не перевищуватиме 13,65 м2 на кожного члена сім’ї і додаткової жилої площі, якщо наймач або член його сім’ї має на неї право чи зайва жила площа являє собою ізольовану кімнату розміром, меншим від рівня середньої забезпеченості громадян жилою площею у даному населеному пункті.
Правила ст. 54 Житлового Кодексу не застосовуються, якщо йдеться про службове жиле приміщення і якщо наймач службового жилого приміщення претендуватиме на зайняття звільненого в тій самій квартирі ізольованого неслужбового або службового жилого приміщення.
Проведені у квартирі переобладнання жилих приміщень (з метою ізоляції в окрему квартиру) з порушенням встановленого ст. 100 Житлового Кодексу порядку не є підставою для відмови у наданні звільненого жилого приміщення на підставі ст. 54 Житлового Кодексу.
Так, Н. 3. та інші пред’явили позов до Київського заводу “Укркабель”, виконкому Шевченківської ради м. Києва та до Ч. про визнання недійсним ордера, виданого останньому, і надання йому жилого приміщення, що звільнилося.
Позивачі зазначали, що їхня сім’я з п’яти осіб у загальній квартирі займає дві кімнати площею 31,9 м2. У цій же квартирі звільнилося дві кімнати площею 27,6 м2. Усі ці кімнати раніше складали одну чотирикімнатну квартиру; всупереч будівельним правилам і санітарним нормам, її було переобладнано на дві ізольовані квартири. Оскільки завод “Укркабель”, на балансі якого перебуває будинок, відмовив у приєднанні звільнених кімнат, а виконком Шевченківської районної ради за рішенням адміністрації та профкому заводу видав ордер на їх заселення сім’ї Ч., позивачі просили задовольнити їхні вимоги.
Позов було задоволене.
Судова колегія Верховного Суду України в ухвалі про залишення рішення без зміни вказала на таке.
Судом встановлено і це стверджується висновком технічної експертизи, довідкою санепідемстанції та техніко-експертної ради Київського міськвиконкому, що мешканці квартири самовільно, без згоди виконкому Шевченківської районної ради переобладнали чотирикімнатну квартиру на дві двокімнатні. Переобладнання проведене з порушенням будівельних правил і санітарних норм, зокрема була ліквідована кухня, для обладнання коридорів та інших допоміжних приміщень використані примітивні перегородки з дощок, фанери, довільно і з порушенням правил встановленого сантехнічного обладнання у непристосованих для цього приміщеннях. Таке переобладнання, проведене з порушенням ст. 100 Житлового Кодексу, судом не взято до уваги. Тому суд дійшов правильного висновку про безпідставність видачі ордера і поставив обгрунтоване рішення про визнання його недійсним і приєднання звільнених кімнат відповідно до ст. 54 Житлового Кодексу до приміщень, які займають позивачі.
При винесенні рішень з такого роду спорів суд повинен виходити за аналогією норми, що встановлена ч. 1 ст. 54 Житлового кодексу — якщо у квартирі проживають два і більше наймачі і звільняється неізольоване жиле приміщення, то воно надається наймачеві суміжного приміщення.
Норма жилої площі, її значення
Норма жилої площі в Україні встановлена в розмірі 13,65 м2 на одну особу. Вона має важливе значення, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 48 Житлового кодексу жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом міністрів України і Федерацією професійних спілок України.
Це положення знайшло своє закріплення у п. 53 “Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР”, затверджених Постановою Ради Міністрів РСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 р. за № 470, в якому передбачено, що жиле приміщення надається громадянам у межах 13,65 м2 жилої площі на одну особу, але не менше рівня середньої забезпеченості громадян жилою площею в даному населеному пункті. Рівень середньої забезпеченості громадян жилою площею визначається і періодично переглядається виконавчими органами відповідних рад (обласною державною адміністрацією) разом з радами профспілки, виходячи з даних статистичної звітності. Тобто самостійний договір найму не може укладатися на ізольоване жиле приміщення, якщо за розміром воно менше від рівня середньої забезпеченості.
Оскільки жиле приміщення надається громадянам у межах 13,65 м2 жилої площі на одну особу, але не менше рівня середньої забезпеченості громадян жилою площею в даному населеному пункті, то для визначення цих меж враховується жила площа жилого фонду, що перебуває у приватній власності громадян.
Норма жилої площі становить 13,65 м2 без урахування підсобних приміщень (кухні, коридору, кладовки тощо).
Норма жилої площі не є нормою для надання громадянам житла саме у розмірі 13,65 м2. Це — максимальний розмір жилої площі на одну людину, а мінімальний — визначається рівнем середньої забезпеченості громадян жилою площею в даному населеному пункті.
Норма жилої площі є розрахунковим нормативом забезпеченості жилою площею у суспільному житловому фонді на одну людину. Вказана норма не збігається з рівнем фактичної забезпеченості громадян житлом, який може бути вищим або нижчим фактичного.
У відношенні будинків державного та громадського житлового фонду наведена норма жилої площі має значення у таких випадках, як:
- визначення максимального розміру жилих приміщень, що надаються громадянам (ст. 48 Житлового Кодексу);
- надання вивільненого в комунальній квартирі ізольованого жилого приміщення (ст. 54 Житлового Кодексу);
- реалізація права наймача на отримання жилого приміщення меншого розміру (ст. 90 Житлового Кодексу);
- надання наймачу іншого благоустроєного жилого приміщення у зв’язку з капітальним ремонтом будинку (ст. 102 Житлового Кодексу);
- виселення за підставами, передбаченими статтями 110 і 112 Житлового Кодексу;
- надання жилого приміщення у зв’язку зі зносом будинку або переобладнанням у нежилий (ст. 14 Житлового Кодексу);
- надання квартир власникам будинків (ст. 171 Житлового Кодексу). Ця норма враховується під час проектування житлового будівництва і капітального ремонту жилих будинків з переплануванням квартир.
У проекті нового Житлового Кодексу автори відмовились від поняття “норма жилої площі” і перейшли до “норм загальної площі”. Так, відповідно до ст. 19 проекту Житлового Кодексу норма загальної площі (з урахуванням підсобних приміщень) для громадян, встановлюється у розмірі 21 м2 на одну особу. Розмір загальної площі, що надається, не може бути меншим від норми середньої забезпеченості у даному населеному пункті.
Жиле приміщення може бути надане з перевищенням зазначеного максимального розміру, якщо воно становить одну кімнату (однокімнатну квартиру) або у випадках, коли в квартирі, в якій проживає двоє або більше наймачів, звільнилося неізольоване жиле приміщення, воно надається наймачеві сусіднього приміщення. Жилі приміщення надаються, як правило, у вигляді окремої квартири на сім’ю, що передбачено ст. 31 Житлового кодексу України.
В окремих випадках на прохання громадян, що перебувають на квартирному обліку (в першу чергу тих, у яких настала черговість на одержання жилих приміщень), а також громадян, що користуються правом позачергового одержання жилих приміщень, у порядку тимчасового поліпшення житлових умов їм може бути надане жиле приміщення, яке не відповідає вимогам, передбаченим чинним законодавством, або за розміром менше від рівня середньої забезпеченості громадян жилою площею в даному населеному пункті. При цьому за ними зберігається відповідне право перебування на обліку в списках першочерговиків або в списку позачерговиків.
Відповідно до ст. 49 Житлового Кодексу окремим категоріям громадян може надаватися додаткова площа у вигляді кімнати або в розмірі 10 м2.
Порядок, умови надання додаткової жилої площі та перелік категорій громадян, які мають право на її одержання, встановлюється деякими законодавчими актами України. Так, Законом “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів” від 23 вересня 1997 р. (стаття 18) членам всеукраїнських професійних творчих об’єднань журналістів надається право на додаткову жилу площу у вигляді окремої кімнати або в розмірі 10 м2 понад норму жилої площі в державному та комунальному житловому фонді.
Науковим працівникам, які мають науковий ступінь кандидата або доктора наук, для забезпечення умов для наукової діяльності, надається додваткова жила площа у вигляді кімнати (кабінету) або в розмірі до 20 м2 (ст. 24 Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність”). Дія статті 20 поширюється на наукових (науково-педагогічних) працівників вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації центральної спілки споживчих товариств України та міжнародних наукових організацій, відкритих на території України відповідно до міжнародних договорів.
Громадянам, що хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, а також громадянам, яким ця площа необхідна за умовами й характером виконуваної роботи, розмір додаткової жилої площі може бути збільшений.
Якщо в складі сім’ї, що проживає в комунальній квартирі, є особа, яка відповідно до ст. 49 ЖК користується правом на додаткову жилу площу, то наймачу може бути надано ізольоване жиле приміщення, що звільнилось у цій квартирі, й у тому разі, коли загальний розмір жилої площі перевищуватиме норму, встановлену ст. 47 Житловому Кодексі, але не більше, ніж на додаткову жилу площу, на яку має право ця особа.
Наказом Міністерства охорони здоров’я УРСР від 8 лютого 1985 р. за № 52 затверджено перелік хронічних захворювань, згідно з яким особи, що хворіють на тяжкі форми цих хронічних захворювань, не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім’ї.
До цього переліку увійшли 1) захворювання серцево-судинної системи; 2) захворювання органів дихання; 3) захворювання опорнорухового апарату; 4) нервово-судинні захворювання; 5) психічні захворювання; 6) туберкульоз легенів та інших органів; 7) захворювання шкіри; 8) інші захворювання, в тому числі і ВІЛ-інфекція, СНІД.
Медичний висновок про захворювання, за яким громадянин, що ним страждає, не може проживати у комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім’ї, видається медично-консультативною комісією лікарсько-профілактичної установи за місцем проживання чи за місцем роботи хворого, а хворим на психічні захворювання — відповідною комісією психоневрологічних диспансерів, хворим на туберкульоз — ВКК протитуберкульозних диспансерів.
Медичний висновок видається хворому за його заявою, а щодо хворих, які не досягли 16-річного віку, і психічно хворих, визнаних судом в установленому порядку недієздатними, за заявою їх батьків, опікунів або піклувальників. У медичному висновку щодо осіб, які страждають на хронічні захворювання, робиться запис про право поліпшення житлових умов і надання їм жилих приміщень.
Так, у медичному висновку окремо повинні бути зазначені особи, які страждають на захворювання і можуть мешкати в комунальній квартирі, але в окремій від членів сім’ї кімнаті, і особи, які страждають на такі захворювання, що не можуть проживати ні в комунальній квартирі, ні в одній кімнаті з членами своєї сім’ї. Медичний висновок за наявністю складних хронічних захворювань видається без зазначення терміну переосвідчення (безстрочні). На інші види хронічних захворювань висновок видається терміном на один рік з наступним переосвідченням.
У висновках комісій робиться запис про надання таким особам жилого приміщення на нижніх поверхах або у будинках з ліфтами.
Порядок надання додаткової жилої площі громадянам, які постраждали внаслідок катастрофи на ЧАЕС
Відповідно до ст. 30 Закону “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Кабінет Міністрів України 31 грудня 1996 р. прийняв Постанову “Про порядок надання додаткової жилої площі особам, які внаслідок Чорнобильської катастрофи перенесли променеву хворобу будь-якого ступеня або стали інвалідами, дітям-інвалідам, які потребують особливого догляду, та сім’ям, що втратили годувальника з числа осіб, віднесених до категорії І”.
Право на одержання додаткової жилої площі мають такі категорії населення:
1) особи, віднесені до категорії 1, які перенесли променеву хворобу будь-якого ступеня або стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи;
2) сім’ї, що втратили годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи з числа громадян, віднесених до категорії 1;
3) сім’ї, у складі яких є діти, що стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи та потребують особливого догляду.
Усі зазначені особи повинні перебувати на квартирному обліку для поліпшення житлових умов. Додаткова жила площа надається: особам, віднесеним до категорії 1, які перенесли променеву хворобу будь-якого ступеня або стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також дітям, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи і потребують особливого догляду, — у вигляді окремої кімнати; сім'ям, що втратили годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи з числа осіб, віднесених до категорії 1, — у розмірах не нижче середньої забезпеченості у цьому населеному пункті, але не вище норми 13,65 м2.
Для визначення цих категорій осіб Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації ведуть реєстри окремих осіб та сімей. До реєстрів вносять такі дані: прізвище, ім’я та по батькові особи, дата зарахування її на квартирний облік на загальних підставах і дата зарахування її на квартирний облік на пільгових умовах, склад сім’ї, номер і серія посвідчення постраждалого внаслідок аварії на ЧАЕС, група інвалідності, відомості про займане житло (загальна і жила площа), адреса.
У реєстрах окремо виділяються:
а) особи, які страждають хронічними захворюваннями відповідно до затвердженого МОЗ переліку хронічних захворювань, за наявності яких неможливе проживання в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім’ї;
б) сім’ї, у складі яких є діти, що стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи й потребують особливого догляду;
в) сім’ї, які втратили годувальника з числа осіб, віднесених до категорії 1;
г) особи, відненесені до категорії 1, інвалідність яким встановлено безстрокове та які проживають у гуртожитках, комунальних квартирах або жилих приміщеннях, що не відповідають встановленим санітарним і технічним вимогам.
З числа зазначених осіб і сімей, внесених до відповідного реєстру, житлові умови поліпшуються у першу чергу громадянам, які страждають на хронічні захворювання згідно із затвердженим МОЗ переліком хронічних захворювань, за наявності яких вони не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім’ї, сім’ям, у складі яких є діти, що стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи й потребують особливого догляду.
Якщо особа чи сім’я виявляє бажання залишити за собою займане приватизоване житло, їй надається житло площею не більше різниці між загальною площею житла, на яке має право ця особа, сім’я, і тим, яке вона займає фактично. Пільгою щодо поліпшення житлових умов можна скористатися тільки один раз.
Ордер на жиле приміщення. Правове значення ордера на вселення у квартири в будинках
Єдиною підставою для вселення в жиле приміщення державного житлового фонду є ордер. Він може бути виданий тільки на вільне жиле приміщення на підставі рішення про його надання у будинку державного чи громадського житлового фонду. Ордер дійсний протягом 30 днів. Він носить персоніфікований характер і не може передаватися іншим особам. Зазначений термін є пресічним і може бути продовжений тільки при наявності поважних причин. Ордер вручається громадянинові, на ім’я якого він виданий, або за його дорученням іншій особі. При одержанні ордера пред’являються документи, що посвідчують особу: паспорти чи документи, що їх замінюють, усіх членів сім’ї, включених до ордера. При вселенні громадянин здає ордер до житлово-експлуатаційної організації, одночасно отримуючи при цьому паспорти всіх членів сім’ї з відміткою про виписку з попереднього місця проживання. У надане жиле приміщення переселяються члени сім’ї, які включені в ордер і які дали письмове зобов’язання про переселення в це приміщення.
Ордер — це по суті правоустановчий документ індивідуального характеру, що видається виконавчим органом місцевої ради, до компетенції якого входить прийняття рішення про надання житла та видача документа, який є єдиною правовою підставою на вселення громадянина особисто або з його сім’єю у жиле приміщення. З одного боку, він породжує адміністративно-правові відносини між виконавчим органом ради і житлово-експлуатаційною організацією, куди він здається, а з другого — цивільні правові відносини між громадянином і зазначеним ЖЕКом, який зобов’язаний укласти з ним договір найму жилого приміщення.
І ті, й інші відносини породжує саме ордер, а не рішення, що лежить в його основі. Згідно з рішенням про надання громадянину житла у виконавчому органі ради і громадянина ніяких правових зобов’язань не виникає. Окрім того, громадянин тільки на підставі такого рішення не вправі вимагати здійснення будь-яких дій щодо надання йому приміщення, вказаного у рішенні.
Законом не передбачено суб’єктивного цивільного права громадянина вимагати видачі ордера на надане йому приміщення. Але у разі відмови уповноваженого виконавчого органу відповідної ради у видачі ордера суд вправі вирішувати спори про видачу ордера на жиле приміщення, яке надається за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету з наступним повідомленням виконавчого органу про рішення відносно надання жилого приміщення для заселення. Але до видачі ордера рішення про надання жилого приміщення може бути в односторонньому порядку переглянуто органом, який його виніс, якщо для цього з’являться правові підстави, наприклад у випадках, коли і сам ордер може бути визнаний недійсним.
У члена сім’ї наймача, включеного до ордера на заселення жилого приміщення, право користування останнім виникає у зв’язку із включенням до ордера, а не у зв’язку із вселенням у це приміщення. Тому в разі невселення в приміщення без поважних причин у строки, передбачені ст. 71 Житлового Кодексу, ця особа визнається судом такою, що втратила, а не такою, що не набула право на користування наданим на сім'ю жилим приміщенням.
Положення п. 65 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, передбачає можливість перегляду рішення про надання жилих приміщень у разі виявлення обставин, що не були відомі при його прийнятті, до видачі ордера і не виключають можливості його перегляду з підстави відмови наймача від одержання ордера на жиле приміщення.
Включення за заявою наймача до ордера при поліпшенні житлових умов осіб, які не давали згоди на звільнення жилого приміщення, і подання відомостей, що не відповідають дійсності про потребу в поліпшенні житлових умов визначених ст. 59 Житлового Кодексу тягне визнання ордера недійсним з наслідками, передбаченими ч. 1 ст. 117 Житлового кодексу.
Співвідношення ордера на жиле приміщення з рішенням про його надання
Рішення про надання жилого приміщення окремим громадянам приймає виконавчий орган місцевої ради, підприємство, організація, у віданні яких перебуває жилий будинок. На підставі прийнятого рішення про надання жилого приміщення, громадяни, в тому числі тимчасово відсутні, дають письмове зобов’язання про звільнення займаного жилого приміщення в будинку державного чи громадського житлового фонду (за винятком тих, кому жиле приміщення належить на праві приватної власності). Орган, що прийняв рішення про надання жилого приміщення, може переглянути своє рішення до видачі ордера, якщо виявляються обставини, які не були раніше відомі та могли вплинути на вказане рішення. У надане жиле приміщення переселяються члени сім’ї, які включені в ордер і дали письмове зобов'язання про переселення в це приміщення.
Жилі приміщення державного чи громадського житлового фонду заселяються тільки на підставі ордеру. Заселення жилого приміщення в приватному будинку здійснюється на підставі договору найму. Жиле приміщення, на вселення в яке видається ордер, має бути не тільки фактично, а й юридичне вільним. На жиле приміщення, наймач якого незважаючи на непроживання в ньому, зберігає право, ордер не може бути виданий, як і на приміщення, в якому хтось проживає без законних на те підстав. Житлові органи зобов’язані до видачі ордера вжити всіх заходів щодо звільнення цього приміщення.
Включення неповнолітньої дитини до ордера на жиле приміщення, надане одному з батьків, не тягне за собою втрату ним прав користування жилою площею другого з батьків, з яким неповнолітній продовжує постійно проживати.
Показовою у цьому випадку є така справа.
Л. пред’явив позов до “Київського заводу по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу” (АТ “Тодак”) про визнання права на жиле приміщення і вселення.
Позивач зазначив, що їхня сім’я з чотирьох осіб (він, батьки і молодший брат) проживала у двокімнатній квартирі, що належить відповідачу. Батьки шлюб розірвали, і матері в 1989 р. було надано двокімнатну квартиру, в яку вона поселилася з молодшим сином. Оскільки двокімнатної квартири на двох осіб не надавали, мати включила до членів своєї сім’ї і його, позивача, — на той час неповнолітнього (народився у 1975 р.). Незважаючи на те що його було включено до ордера на нову квартиру, він залишився проживати з батьком, а у грудні 1993 р. був призваний звідти на строкову військову службу. Того ж місяця його батько помер.
Посилаючись на те, що відповідач не визнав за ним права на жилу площу у спірній квартирі і перешкоджає вселенню його туди, позивач просив суд задовольнити позов. Позов було задоволене.
У касаційній скарзі АТ “Тодак” просив скасувати зазначене рішення, посилаючись на те, що суд, зокрема не врахував, що позивачеві разом з матір’ю було надано іншу жилу площу.
Цілком правильно судова колегія у цивільних справах Верховного Суду України 3 квітня 1996 р. визнала, що така касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Зібраними у справі доказами підтверджено, що позивач зі спірної квартири не виселявся і постійно там проживав до призову на військову службу та користувався згідно зі ст. 64 Житлового Кодексу правами й обов’язками члена сім’ї наймача цієї квартири. У нову квартиру він не вселявся і тому права на неї не набув. Це підтверджується показаннями свідків, приєднаними до справи документами, а також тим, що особисті речі позивача на момент смерті батька були у спірній квартирі. Батько позивача неодноразово звертався із заявою про прописання сина на свою жилу площу, де той фактично проживав.
Суд дав належну оцінку також тій обставині, що позивача до досягнення ним повноліття було включено до ордера на одержання матір’ю квартири і там прописано. Оскільки фактично він у цю квартиру не вселявся і там не проживав, зазначення її в окремих документах як місця його прописки не має правового значення для вирішення даного спору.
Громадянин, який отримав ордер на жиле приміщення, що на момент видачі ордера було вільним, але незабаром виявилося незаконно зайнятим будь-ким, вправі в судовому порядку вимагати звільнення приміщення.
Оскільки ордер породжує для громадянина, який його отримав, визначені вище правові наслідки, він не може бути односторонньо анульованим виконавчим органом без згоди самого громадянина. І тому тільки в судовому порядку він може бути визнаний недійсним.
Правові підстави визнання ордера на жиле приміщення недійсним
Ордер на жиле приміщення може бути визнаний недійсним у судовому порядку у таких випадках:
- надання громадянином відомостей, що не відповідають дійсності, про потребу в поліпшенні житлових умов (неправомірні відомості про членів сім’ї, що включені в ордер, про розміри раніше займаної площі, що послужило підставою для взяття на квартирний облік);
- порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення (видача ордера на жиле приміщення, право на яке зберігає інший громадянин, порушення прав наймачів на ізольоване жиле приміщення, що звільнилося у квартирі, порушення порядку заселення);
- неправомірні дії службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення (порушення встановленого порядку розгляду і вирішення питань про взяття громадян на квартирний облік і надання жилих приміщень, у тому числі з порушенням черговості й отримання житла);
- інші випадки порушення порядку й умов надання жилих приміщень, серед яких: включення в ордер членів сім’ї, що не дали на це своєї згоди, видача ордера на фактично невільне приміщення, видача ордера на нежиле приміщення, на частину кімнати чи суміжну кімнату, на жиле приміщення, що не відповідає санітарним і технічним вимогам, у разі відсутності рішення про надання жилої площі, що має бути винесене відповідним органом.
Якщо позов пред’явлено особами, права яких порушено видачею ордера і на яких не може бути покладено обов’язок з надання відповідачам жилого приміщення, до участі у справі має бути притягнутий виконавчий орган місцевої ради або інший відповідний орган, що здійснює управління житловим фондом. Якщо, незважаючи на попередження, притягнутий до участі у справі орган не вирішив питання про надання відповідачам приміщення, суд вирішує позов по суті і при його задоволенні покладає на цей орган обов’язок надати відповідачам те жиле приміщення, яке вони раніше займали, або інше, яке за змістом ч. 2 ст. 117 Житлового Кодексу має відповідати за розміром і благоустроєм наданому за ордером. У будь-якому випадку надається інше, а не раніше займане жиле приміщення, якщо останнє зайняте на законних підставах. Якщо за ордером, виданим з порушеннями, зазначеними у ст. 59 Житлового Кодексу, особи, які одержали його, не вселялися, суд вирішує питання лише про визнання ордера недійсним (п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України” від 12 квітня 1985 р. за № 2).
Відповідно до п. 7 вказаної вище постанови Пленуму Верховного Суду України на вимоги про визнання недійсним ордера на жиле приміщення за передбаченими ст. 59 Житлового Кодексу підставами поширюється трирічний строк позовної давності. Визнавши причини пропуску цього строку поважними, суд задовольняє обгрунтовані вимоги. З цих самих правил слід виходити при розгляді вимог про виселення осіб, договір найму жилого приміщення з якими укладений з порушенням встановленого порядку без видачі ордера.
При вирішенні спорів про визнання ордера недійсним та інших спорів, пов’язаних з поліпшенням житлових умов, слід мати на увазі, що, відповідно до ст. 48 Житлового Кодексу України, розмір площі, яка надається у межах установлених норм, визначається з урахуванням жилої площі, належної на праві власності особам, житлові умови яких поліпшуються, якщо ними не використані житлові чеки або жиле приміщення, що перебувало в їх приватній власності, передано у власність органу, який здійснює поліпшення житлових умов. Тільки за цих умов розмір жилого приміщення, яке надається, не може бути меншого розміру, що визначається Кабінетом міністрів України і Федерацією профспілок України.
|
