1. Матеріальні передумови виникнення і розвитку економічної думки

   Історія стародавнього світу хронологічно охоплює період із середини IV тис. до н. е. і до V ст. н. е. – падіння Західної Римської імперії (476 р.). Географічним ореолом доби перших держав і цивілізацій були території Месопотамії, Давніх Єгипту, Персії, Китаю, Індії, Східного Середземномор'я, Греції та Риму. Виходячи з географічних, кліматичних та хронологічних особливостей ці країни було поділено на країни східного та античного рабства. До перших з них відносилися: Месопотамія, Палестина, Індія, Китай і до другої групи Греція та Рим.
   Загалом ці дві групи рабовласницької економіки мали такі ознаки:
   - характерний повільний технічний прогрес, примітивна ручна інструментальна техніка виробництва. Джерелом енергії були люди, тварини;
   - в результаті суспільних поділів праці відбулося формування основних сфер економіки, таких як сільське господарство, промисловість, обіг, що набули галузевого характеру;
   - панування приватної власності на засоби виробництва, рабів та продукти праці рабів;
   - наявний позаекономічний примус як засіб організації та привласнення суспільної праці;
   - основні матеріальні блага виробляли переважно раби, а також вільні селяни общинники;
   - переважало натуральне господарство, ринок мав споживчий характер, просте товарне виробництво існувало як економічний устрій.
   Розвиток господарства стародавнього світу охоплює періоди генези (становлення, формування), розквіту і кризи рабовласницької економічної системи [91, с. 17].
   Формування економічної думки докласичного періоду матеріально передумовлено зародженням рабовласницьких держав з деспотичною владою, зокрема в країнах Стародавнього Сходу, де актуальність визначалася організацією ведення народного господарства.