§ 2. Правові форми використання земель лісового фонду

   Землі лісового фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності (ст. 56 ЗК).
   Передача земель лісового фонду державної власності у комунальну власність та земель лісового фонду комунальної власності у державну провадиться у порядку, встановленому ЗК України для юридичних осіб (ст. 117) та згідно з постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження Тимчасового порядку розмежування земель права державної і комунальної власності” від 1 серпня 2002 р.
   До земель державної і комунальної власності, які не можуть передаватися у приватну власність, належать усі землі лісового фонду, крім випадків, передбачених ч. 2 ст, 56 ЗК України. До цих випадків належить положення про те, що громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватися у власність замкнені ділянки лісового фонду загальною площею до 5 га у складі угідь фермерських та інших господарств.
   “Замкнені ділянки” — це такі земельні ділянки лісового фонду, які відокремлені природними (болотами, водоймами, пустирями і т. ін.) або протипожежними розривами (п. “а” ст. 5 Лісового кодексу). Порядок надання їх у приватну власність регулюється статтями 116, 118, 125, 126—132 ЗК України.
   У спільному наказі Мінагрополітики та Держкомлісгоспу “Про ліси сільськогосподарських підприємств” від 26 червня 2000 року № 106/60 передбачено, що згідно з Указом Президента України “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки” від 3 грудня 1999 року, № 1529/99 при реформуванні колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно і створенні різних типів господарських структур відповідно до законодавства лісові землі паюванню не підлягають.
   Громадяни та юридичні особи у встановленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення.
   Порядок надання громадянам та юридичним особам у власність деградованих і малопродуктивних угідь для залісення передбачений такий самий, як і для інших земель.
   Земельні ділянки лісового фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, а на умовах оренди — іншим підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи, для ведення лісового господарства, спеціального використання лісових ресурсів і для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт у порядку, передбаченому Лісовим кодексом України.
   Таким чином, користування земельними ділянками лісового фонду можу бути постійним або орендним. Надання земельних ділянок лісового фонду у постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам для зазначених цілей відбувається у порядку, передбаченому статтями 116, 122—128 Земельного кодексу та ст. 9 Лісового кодексу.
   Постійне користування землями лісового фонду посвідчу-ється державним актом, форму якого затверджено постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державний акт на право постійного користування земельною ділянкою” від 2 квітня 2002 р.
   Надання земельних ділянок лісового фонду в оренду передбачається також Лісовим кодексом, який у ст. 9 визначає ширше коло орендарів цих земель. Так, орендарями названих земель можуть бути підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, релігійні організації, громадяни України, іноземні юридичні особи та громадяни (ч. 5 ст. 9 Лісового кодексу).
   Лісовий кодекс (ст. 9) передбачає можливість тимчасового використання земельних ділянок лісового фонду. Але це положення не відповідає вимогам Земельного кодексу, який не містить приписів щодо регулювання такого різновиду землекористування. У зв'язку з цим слід зазначити, що використання земельних ділянок лісового фонду може здійснюватися як на умовах постійного, так і орендного землекористування. В останньому випадку термін оренди визначається ст. 933 ЗК України, а не ст. 9 Лісового кодексу України. Підставою для висновку є положення ст. З ЗК України.
   Експлуатація земель лісового фонду здійснюється у порядку загального і спеціального використання. У порядку загального використання цих земель громадяни мають право вільно перебувати в лісах, безоплатно збирати для власного споживання дикорослі трав'яні рослини, квіти, ягоди, горіхи, інші плоди, гриби, крім випадків, передбачених законодавством. При цьому вони зобов'язані виконувати вимоги пожежної безпеки у лісах, користуватися вищезазначеними лісовими ресурсами у строки, встановлені державними лісогосподарськими органами, і способами, що не завдають шкоди відтворенню цих ресурсів.
   Спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється у межах земельних ділянок лісового фонду, наданих для цього у користування. Земельна ділянка лісового фонду може надаватися одному або кільком лісокористувачам для спеціального використання різних видів лісових ресурсів, а саме: заготівля деревини під час рубок головного користування; заготівля живиці, другорядних лісових матеріалів (пень, дуб, кора, деревна зелень тощо); побічні лісові користування.
   Переведення лісових земель до нелісових для використання у цілях, не пов'язаних із веденням лісового господарства, використанням лісових ресурсів і користуванням земельними ділянками лісового фонду для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та для науково-дослідних робіт, провадиться за рішенням органів, які надають ці землі у користування відповідно до земельного законодавства.
   Переведення лісових земель до нелісових у цілях, пов'язаних із веденням лісового господарства, спеціальним використанням лісових ресурсів і користуванням земельними ділянками лісового фонду для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт, здійснюється з дозволу відповідних державних органів лісового господарства АР Крим, областей, міст Києва і Севастополя за погодженням з відповідними державними органами охорони довкілля.
   Земельні ділянки лісового фонду для потреб мисливського господарства — мисливські угіддя — надаються користувачам згідно з законами України “Про тваринний світ” від 13 грудня 2001 р. (статті 15, 21 і 24 та “Про мисливське господарство та полювання” від 22 лютого 2000 р. (ст. 22).
   Відносини між власниками або користувачами земельних ділянок і користувачами мисливських угідь регулюються відповідними договорами.
   Користування мисливськими угіддями на землях лісового фонду є платним. Розмір та порядок внесення плати за користування ними визначається у договорі між користувачем мисливських угідь та власником або постійним користувачем земельних ділянок, на яких розташовані угіддя. Розмір цієї плати встановлюється залежно від їх місцезнаходження, природної якості та інших факторів.
   Використання лісових ресурсів і користування земельними ділянками лісового фонду на природно-заповідних територіях і об'єктах, у населених пунктах, прикордонній смузі та лісах, що зазнали радіоактивного забруднення, визначається відповідно до Закону України “Про природно-заповідний фонд України” від 16 червня 1992 р. зі змінами від 14 грудня 1999 р. та статей 78—80 Лісового кодексу.
   Постійне користування земельними ділянками лісового фонду припиняється у випадках і порядку, передбачених статтями 141—144 ЗК України. Порядок вилучення цих земель для суспільних та інших потреб провадиться згідно зі статтям 149—151, 156 і 157 ЗК України. При цьому Кабінет Міністрів України 17 листопада 1997 р. затвердив постанову “Про розміри і порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, що підлягають відшкодуванню”. Право на орендне користування земельними ділянками лісового фонду для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт надається юридичним і фізичним особам відповідними місцевими радами за погодженням з постійними лісокористувачами. Порядок користування земельними ділянками лісового фонду для зазначених цілей та робіт встановлює Кабінет Міністрів України.
   Для проведення науково-дослідних робіт відповідним лісокористувачам можуть виділятися земельні ділянки лісового фонду, на яких може бути обмежено або повністю заборонено спеціальне використання лісових ресурсів, якщо це не суперечить цілям науково-дослідних робіт.
   Рішення про обмеження чи заборону спеціального використання лісових ресурсів та користування цими ділянками для інших цілей приймають місцеві Ради, які надають ці ділянки, за погодженням з постійними лісокористувачами.
   Загальне користування землями лісового фонду є безоплатним. Спеціальне користування цими землями, наданими у постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам є платним. Розмір плати та розподіл платежів (зборів) за користування цими землями передбачені статтями 89—91 Лісового кодексу, постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження порядку справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду” від 6 липня 1998 р., а також Інструкцією про механізм справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду, затвердженою Державним комітетом лісового господарства 15 жовтня 1999 р.
   Плата за земельні ділянки, надані на землях лісового фонду, за винятком земельних ділянок, зайнятих виробничими, культурно-побутовими, житловими будинками та господарськими будівлями і спорудами, справляється у складі плати за використання лісових ресурсів.